Піт Сіґер — американський фолк-співак, автор пісень та громадський активіст, кар’єра якого тривала щонайменше п’ять десятиліть. З його ім’ям пов’язана довга спадщина соціального активізму. Людина з великим характером та досвідом, Піт Сіґер добре відомий своєю роллю в громадянському русі за права, контркультурі та протестних піснях 1960-их років. Він усе своє життя невтомно працював, здійснюючи мирні соціальні та політичні зміни в американському суспільстві.
Використовуючи традиційні та сучасні народні пісні, Піт Сіґер збирав цілі натовпи своєю творчістю, об’єднуючи чоловіків та жінок усіх верств суспільства в невимовному єднанні. Найпростіші мелодії в його виконанні перетворювалися на великі оркестри звуку та пристрасті, стираючи різницю між тими, хто співає, залишаючи лише колективний голос Єдиності. І це не були поверхові пісні. Швидше це були (і є) гімни, що пробуджують людяність у людині! Приклад цього можна знайти в пісні «We Shall Overcome» («Ми подолаємо»), яка стала популярною завдяки пану Сіґеру. Ось її невеликий уривок:
Пісня «We shall overcome» вперше стала популярною завдяки Піту СіґеруМи подолаємо,
Ми подолаємо,
Одного дня, ми подолаємо.
О, глибоко в серці, я вірю,
Одного дня ми подолаємо все.
Ми будемо йти рука об руку,
Ми будемо йти рука об руку,
Одного дня ми підемо рука об руку.
О, глибоко в серці, я вірю
Одного дня ми подолаємо все.
Піт Сіґер продемонстрував якості Вішудхі чакри так, як ніхто інший. Він вірив у повну рівність усіх людей, незалежно від кольору шкіри, віросповідання, виховання чи соціальних обставин. Бувши білим, він сам боровся за громадянські права чорношкірих американців у 60-их роках, працював із Мартіном Лютером Кінгом та іншими борцями за громадянські права, використовуючи у своїй організаторській тактиці пісні, одна з яких «We Shall Overcome».
Піт Сіґер жив у час, коли американці були розділені. З разючою схожістю можна сказати, що ми зараз знову живемо в ці часи. Як і тоді, цей розподіл формується навколо ідей про расу, політичні вподобання, соціальну нерівність тощо.
«ФБР переслідувало Піта Сіґера настільки, що він не міг влаштуватися на роботу. Єдиними, для якого на той момент він міг співати, були діти. Адже проблем не могло виникнути, вважали вони, якщо Піт Сіґер буде співати для шестирічок».
Девід Даневей, біограф Піта Сіґера
За життя пан Сіґер зазнав великого тиску з боку американського уряду через усвідомлену небезпеку його «неамериканського» співу. Його затисли між молотом і ковадлом, і практично залишили без жодного вибору. І що він тоді зробив? Продовжив співати.
«Це те, що потрібно нагадувати людству — не здаватися!» (Піт Сіґер).
Цей чоловік ніколи не зупинявся, усе своє життя він присвятив вдосконаленню людства. Він ладен був співати для кожного, хто попросить, незалежно від того, збігалися їхні переконання чи ні. «Дуже важливо навчитися говорити з людьми, з якими ви не згодні», — казав Піт Сіґер.
Його спадщина живе й зараз, і я вірю, що це та людина, на яку ми всі можемо рівнятись у часи біди. Адже, як і зараз, біда ніколи не зникає повністю. Принаймні, доти, доки ми повністю не вийдемо з цієї Калі-Юги, доби безладу і збентеження.
Та поки просто віддаймо честь цій прекрасній душі. За все, що він зробив за своє життя, і все, що було дано тим, хто прийде після нього. На закінчення я залишу вам тут цитату самого Піта Сіґера:
«Я відчуваю себе найдуховнішим, коли я в лісі. Я відчуваю себе частиною природи. Або коли дивлюся на зірки. Раніше я казав, що я атеїст. Тепер я кажу, що все залежить від того, як саме ви визначаєте Бога. Згідно з моїм визначенням Бога, я не атеїст. Бо я думаю, що Бог — це все. Кожного дня, як тільки розплющую очі».