«Мені подобається вважати, що ми є просто інструментами якоїсь музи або генія… Будь-що, створене спонтанно з чистим бажанням, є спогадом про ту сприятливу мить, що виникла між інструментом та творцем».
Про ілюстрації
Ілюстрації — це спогади про мої подорожі, привезені, немов сувеніри. Я завжди насолоджувалася химерністю ситуації, своєрідністю, на яку сьогодні дуже важко натрапити; як страус на ліжку або курка вкрита рубінами. Я даю своїй уяві висловитися та не боюся створювати малоймовірні ситуації.
Не можу сказати, що я коли-небудь цікавилася мистецтвом, я ніколи не вивчала його. Але я завжди потребувала краси довкола мене та щоб усе красиве було виражено через мистецтво. Насправді література стала моїм першим коханням. Те, як слова могли складатися в живопис у моїй уяві, було надзвичайно потужним. Я почала писати про світ, який уявляла, та пізніше знайшла спосіб намалювати той самий світ, який раніше могла тільки описати в щоденнику.
«Я хочу вірити, що ми є просто інструментами музи або генія (римляни вірили, що всередині людини є щось божественне, янгол-охоронець, даний нам при народженні, що надихає нас). Тоді можна сказати, що будь-що, створене спонтанно, з чистим бажанням, є спогадом про ту сприятливу мить між інструментом та творцем».
Коли я тільки почала малювати, я соромилася показувати що-небудь будь-кому. Саме мій чоловік заохотив мене, сказавши: «Якщо ти принесеш радість хоч одній людині просто поєднанням кольорів, тоді на якусь мить ти станеш інструментом, це саме те, чого ти бажаєш». Так він мене переконав.