Еволюція людства характеризується постійною боротьбою між істиною і справедливістю з одного боку й оманою та упередженнями з іншого. Десять великих вчителів у різний час допомагали нам в цій боротьбі, і, не дивлячись на приналежність до різних епох, культур і країн, вони несли якості, що зберігають свою актуальність й до нині. Ці великі особистості були і будуть визначним прикладом для всього людства.
Раджа Джанака (Індія, бл. 8000 до н.е.), король Мітхіли, відомий завдяки своїй неприв’язаності до світу матеріальних речей. Авраам (Ізраїль, бл. XX ст. до н.е.) відомий в юдаїзмі, християнстві та ісламі такими якостями як непохитна віра, відданість і терпіння. Заратустра (Персія, бл. VII ст. до н.е.) підкреслював важливість доброти в думках, словах і справах. Мойсей (Єгипет, бл. XIII в. до н.е.) визнаний великим пророком в юдаїзмі, християнстві та ісламі, приніс світу десять заповідей.
Лао-Цзи (Китай, бл. VI ст. до н.е.), засновник даосизму, говорив про єдність природи та внутрішнього «Я». Конфуцій (Китай, бл. VI ст. до н.е.) вчив етиці, моральності, цінності суспільних відносин, справедливості та щирості. Сократ (Греція, V ст. до н.е.) вважається засновником логіки. Мухаммед (Аравія, VII ст. н.е.) — засновник ісламу, якому належать слова Корану.
Гуру Нанак (Індія, ХV ст. н.е.) — засновник сикхізму, говорив про рівність і братерство всіх людей. Саї Баба із Ширді (Індія, бл. XIX ст. н.е.) намагався примирити індуїзм та іслам через вчення про любов, прощення та милосердя. Послання кожного з цих учителів допомагають нам стати на шлях самовдосконалення і розвинути власний принцип «гуру».